ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ

«10 VIII [1966]. Святий Лаврентій приїхав до нас із Тайкурів [ред. село в Рівненській області. – Ред.]. Він був безжалісно вигнаний звідти разом із залишком парафіян, яким вдалося врятуватися від різанини. Тим охочіше ми вітали його, адже саме від його дня ми рахували відлік років...

76. «Бог наказав іти шляхом, який Він Сам обрав для мене»
«9 серпня 1966 р. Так уже три дні сплили, безнадійно змарновані. (...) «Бог взяв мене за руку, як вередливу дитину, і наказав іти шляхом, який Він Сам обрав для мене». Сьогодні, сидячи у своєму пресвітерії на чорних цегла самарія, я намагався вдуматись у слова Ісуса: «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого», і мені важко їх повністю зрозуміти. Чи це відречення – спочатку ув’язнення, а потім Арикти і Аршатинськ? Що тут є з моєї жертви?

75. «Почуваюся, як у поганській державі»
8 серпня 1966 р. «Отець Серафим відчуває жаль, що у подібному середовищі, в якому живе ця родина, мабуть, ще дуже довго не будуть думати про те, щоб охрестити своїх дітей, оскільки батьки дітей взагалі не думають про Бога. Цей смуток, народжений глибоко в серці о. Серафима, розкриває його чутливу душу, її болі й тривоги...»

74. "Які любі, Твої оселі, Господи"
7 серпня 1966 р. «Я ще ніколи не відправляв такої «суми» [ред. – центральне богослужіння в неділю]. «Які любі Твої оселі, Господи Сил». Слова псалму звучали, немов глузування, якби не цей хрест – вгорі над куполом – дві перехрещені балки...»

73. "Може, зробити з цього костел?"
«6 серпня 1966 року. Я все ж таки роздобув квиток і тепер я в Аршатинську. Взагалі, розпочинається цікаво. Передусім дарма я журився за Сашу, тому що в аеропорту він взагалі не з’явився і до Аршатинська з моїми речами ще не приїхав. Крім того, те, що він говорив про радгосп, навіть на перший погляд здається перебільшенням. Аршатинськ взагалі нічим не відрізняється від Арикти...»

72. «І ось, з’явився Іллі Ангел Господній»
«6 серпня 1966 р. Знову дивно складається. Саме п’ять місяців назад мене забрали і якразпісля читання того ж самого Євангелія, що й на сьогодні. Але тоді була друга неділя посту, а сьогодні свято – відпуст в Сарнах – а я їду в Аршатинськ...»

71. "Досить, Господи! Візьми мою душу!"
4 серпня 1966 р. Сьогодні Кашуба повинен зустрітися з міліцією, щоби якось виправдати свою відсутність. Заради більш-менш вірогідного алібі і хоча б якогось виразного оправдання він напочатку пішов до місцевої поліклініки… Може, хтось передав міліції факти підпільної діяльності засланого священника, а може, з самого початку влада планувала зробити все можливе, щоби Кашуба не міг пустити коріння і розгорнути свою діяльність і таким чином був би під постійним наглядом і контролем...

70. "Відчувається, як не вистачає Церкви"
2 серпня 1966 р.«Самотній Бог» прагне присутності людини, бо любить її. Отець Серафим відчуває серцем цей смуток Євхаристійного Ісуса, Який тужить за зустріччю зі Своїми – тужить за тими, яких називає друзями...

69. Серце справжнього батька
1 серпня 1966 р. "іти прибігли вітатися, як із батьком. Не має більшої радості – тим більше, що це сталося так несподівано. Певно, Геня також хотіла їхати і плакала. Інші також. Мої кохані діти. Наближається річниця їхього Першого Святого Причастя. Це був насправді зворушливий день..."

68. «Якби і ти пізнав, що є для твого миру»
31 липня 1966 р. Кожна Перша П’ятниця місяця, присвячена вшануванню Пресвятого Серця Ісуса, завжди була особливою для Кашуби. Він завжди намагався відправити в цей день спеціальну Службу.

Show more

Сайт Кустодії Отдену Братів Менших Капуцинів в Україні і Росії

http://kap.org.ua/ 

бул. Перова, 1 Б, Київ, 02125, Україна

e-mail: ofmcap.ua@gmail.com