Вельмишановний Слуга Божий о. Серафим Кашуба народився у Львові 17 червня 1910 року. Священник із Ордену Братів Менших Капуцинів. З 1940 по 1977 роки - апостол милосердя для переслідуваних католиків Радянського Союзу. Був «добрим пастирем», який не залишив Христової вівчарні під час випробувань і до кінця своїх днів ніс Євангеліє серцям, що чекали на спасіння. Земну мандрівку закінчив 20 вересня 1977 року у Львові.
Вже промайнув перший місяць з того моменту, як отець Серафим опинився на засланні в радгоспі Арикти. Досі ще не визначено місця його постійного проживання. Він намагається роздумувати над своєю долею і шукає світла в тих подіях, які переживає. Хіба в незаслуженому покаранні, яке він тепер відбуває, немає Божого Провидіння? Хіба не провадить його рука доброго Бога, який піклується за Cвоїх дітей таким дивним чином? Адже не було би для цих Божих дітей тут, в Арикти, священника, якби не його заслання. Однак це неважливе в той момент. Отець Серафим має хліб і вино, а це значить, що буде Євхаристія. Буде справжня урочистість, бо п’ятеро місцевих з Арикти прийняло таїнство сповіді. Ось, вже є перші члени нового приходу. Гортаючи сторінки щоденника Кашуби, можна відчути тиху радість його серця. П’ятеро людей примирені з Господом. Чи це не найкраща розрада для засланого священника? Те, що загубилося, віднайшлось. Небо радіє! «Значить, недарма я тут». Роздумуючи над фрагментом із Першого Послання апостола Петра (1 Пт 2, 1-5), отець Серафим відкриває для себе місію шукати тут, в Арикти, живі камені, якими є людські серця, щоби відбудовувати Божий дім.
"Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, якщо ви спробували, що добрий Господь. Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа." (1 Петра 2:1-5)
Ця місія була добре відома Слузі Божому, оскільки це була та сама місія, яку 800 років до нього в Італії отримав святий Франциск Ассизький: «Йди і відбудуй мій храм, бо він у руїні». Так насправді і є. Храм Церкви знищений. Деякі пастирі вбиті, інші ув’язнені, святині повалені або зачинені, а вірні розпорошились, як вівці, що втратили свого пастуха, та стали немов розкинуті камені, які відпали від стін храму. Проте тепер в Арикти розпочинається відбудова Божого дому – тихо, таємно, під загрозою репресій, і занепокоєнням в серці від того, що знову можуть зруйнувати відбудовані стіни та повалити з такими зусиллями зібрані каміння. Але попри все в душі невимовна радість – вже п’ятеро примирилось з Господом! Тепер слід ретельно годувати їхні душі словом і молитвою, духовним, чистим молоком, як новонароджених немовлят, щоб ним вони росли на спасіння… Хай засмакують, який добрий є Господь. Хай стануть, мов живе каміння, наново поставлене на стіні духовного храму, котрим є Ісус.
(Розважання і коментар - брат Казимир Гузік OFMCap)
«16.04.1966 р.
Під час Літургії несподівано прийшла ще одна жінка, отже було їх четверо. Сьогодні вранці тільки двоє господарів – але це нічого – тепер мені вже нічого більше не потрібно. Господарі сказали, що дають їм квартиранта, визначеного владою для проживання. А це означає, що я офіційно поселений.
Моє «покарання» бере відлік від 16 березня, а отже, сьогодні минає перший місяць. Скільки їх ще буде? Не маю бажання рахувати, бо Господь один знає, що Він мені визначив. Які ж дивні ці дороги, котрими Він мене провадить. Адже ж в Арикти не було б священника, якби не моє поселення. Вчора перших п’ятеро сповідалися, а сьогодні раненько ми мали урочисту Літургію. Святий Петро промовляв ніжно до новохрещених дітей. Це також стосувалося відроджених в благодаті Таїнств: «віддавши гнів… як новонароджені діти, які підкріпляються справжнім духовним молоком, і пізнають, який солодкий є Господь».
Скільки ще їх знайдеться, цих «живих каменів» для відбудови духовного дому? Здається, що я невірно зрозумів. За квартиранта дають лікаря. А що зроблять зі мною? Знову загадка. На прогулянці зустрів моїх товаришів із в’язниці. Один з них хворів у лікарні. Знайшов шматок металобрухту, котрий може послужити свічником, але чи знадобиться? Олександр запросив мене до себе. Хоча він протестант, має в кімнаті образ Серця Ісуса і є надзвичайно гостинний».
(Уривки зі щоденника "Strzępy" о. Серафима Кашуби OFMCap)
Молитва за заступництвом Вельмишановного Слуги Божого Серафима Кашуби
Боже, Ти обдарував Свого Слугу Серафима гідністю Христового священства,
а завдяки благодаті покликання до Ордену Братів Менших Капуцинів
дозволив йому присвятити всі свої сили на Твою славу,
для Твого Царства і заради спасіння людини.
Вчини милостиво, щоби ми за його прикладом
Постійно вдосконалювались у дієвій любові до Тебе і Твоєї Церкви.
Будь прославлений, Господи, в Твоєму Слузі Серафимі, в його житті і вчинках,
дозволь мені втішатися його святим заступництвом
й уділи благодаті, якої потребую….
Тобі, Боже, в Трійці Єдиному, честь і слава на віки вічні. Амінь.
(Отче наш. Радуйся Маріє. Слава Отцю.)