«9 серпня 1966 р. Так уже три дні сплили, безнадійно змарновані. (...) «Бог взяв мене за руку, як вередливу дитину, і наказав іти шляхом, який Він Сам обрав для мене». Сьогодні, сидячи у своєму пресвітерії на чорних цегла самарія, я намагався вдуматись у слова Ісуса: «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого», і мені важко їх повністю зрозуміти. Чи це відречення – спочатку ув’язнення, а потім Арикти і Аршатинськ? Що тут є з моєї жертви?