«Сьогодні вони зібралися всі разом – всі шестеро…» О. Серафим тішиться присутністю вірних, які в цей день у скромній кількості з шести осіб прийшли на Божу Службу. Споглядаючи на маленьку іконку Ісуса Доброго Пастиря, Котрий тримає на руках овечку, Серафим порівнює своїх вірних із невеличким Божим стадом. Його серце зворушується при думці про любов Христа, яка спонукає його невтомно шукати бодай одну малу вівцю.
Схоже, Слузі Божому не до вподоби заміна слів у Псалмі 23, які з’явились у новому перекладі замість звичного латинського оригіналу Біблії. Той, хто є пастирем, не обов’язково є тим, хто пасе овець. В цьому видно високі вимоги, які він ставить перед тими, кого Ісус настановив священниками та душпастирями в Своїй Церкві. Можна бути пастирем і лежати бездіяльно на траві або читати книжку, в той час коли стадо блукає чи пасеться на голій, пустинній землі. Аналізуючи своє священницьке служіння, о. Серафим відносить ці безкомпромісні вимоги, в першу чергу, до себе. Як багато стежок треба було йому пройти, щоби тих шістьох, які прийшли на останню Божу Службу, віднайти. «Веде мене Господь по стежках правих ради Свого імені», – Серафим цитує латинською слова 23-го Псалма (Пс 23, 3), немов бажаючи розкрити глибокі таємниці свого серця – серця доброго пастиря.
Ці записи зі Щоденника віддзеркалюють нещодавні радісні події в житті о. Серафима. Лист від Софії Отко зі Львова, давньої приятельки дитинства, приносить йому обнадійливі звістки. Софія була подругою його рідної сестри Марії. Вона виконувала роль зв’язкової між о. Серафимом та віруючими у Львові і не тільки... Вона допомагала йому, особливо під час хвороби, до того ж Серафим часто зупинявся в її квартирі, коли приїжджав до свого рідного міста.
Свій запис у зошиту Слуга Божий продовжує ретельним переліком близьких йому людей, яким найближчим часом він планує написати. Він вочевидь намагається нікого не забути. Пригадує всі їхні імена і навіть про день ангела кожного з них пам’ятає. Мимохіть складається враження, що це не просто громада віруючих, розсіяних по широких просторах, а велика дружня сім’я, де між батьком та його духовними дітьми – живі й сердечні, теплі і дуже чуйні відносини.
Листи, які отець Серафим отримує від вірних, вірогідно, містять нову інформацію про життя парафії в Рівному та в інших місцях. Хто помер, чи було кому відправляти пасхальну Службу… Як пише сам про себе отець Серафим, він також є пастирем і тих, хто вже відійшов до Господа – він називає себе душпастирем живих і померлих. Так, на сторінках свого Щоденника священник із співчуттям згадує про померлу парафіянку Кийовську – «Божу мученицю», яка вимушена була жити поруч із батьком-безбожником. Серафим має намір відправити Службу за ту, яка багато знесла за життя.
З листа Софії, про який пригадує отець Серафим, можемо зрозуміти, що за нього молиться багато людей. У глибині душі він твердо переконаний, що саме завдяки цій молитовній підтримці його доля складається «так щасливо», а не по-іншому. Отець Олексій, попередник Серафима Кашуби в справі апостольства в Казахстані, за цю ж саму пастирську роботу був засуджений на ув’язнення, де і помер, можливо, невипадково… «Тільки Він [Ред. - тобто Ісус] мене пасе, як пасе Він і моїх» – слова, які свідчать про глибоку довіру о. Серафима до люблячих долонь Доброго Пастиря. «Ти зі мною, тому зла не убоюся» (Пс 23, 5). 23-й Псалом став головною темою роздумів о. Серафима в його черговій нотатці зі Щоденника. В плині цих думок виразно видно, як Слово Боже міцно промовляє до нашого душпастиря. Він читає його, проникливо розмірковує над ним і живиться його глибиною, як добірною їжею, якою годує своє стадо Добрий Пастир Ісус.
(Розважання і коментар - брат Казимир Гузік OFMCap)
«24.04.1966
«Dominus pascit me» – Господь пасе мене. Здається, що ці прості слова Давида чи Вульгати даремно змінили на іменник: «Господь мій пастир». Можливо, це звучить трохи милозвучніше, але не передає всього змісту. Можна бути чи називатися пастирем, та бездіяльно лежати на траві або читати книжку, коли отара потрапляє в небезпеку чи обскубує зів’ялу пашу. Добрий Пастир з Євангелія насправді нас пасе: шукає, провадить, показує добре пасовисько, а слабку, поранену овечку бере на плечі. Сьогодні вони зібралися всі разом – всі шестеро. Як на цьому американському образочку, який лежить переді мною. Невимовно солодкий Ісус пригортає в складках плаща малесеньку овечку, а поруч з Ним багато інших, що тягнуться до Нього мордочками, ніби запитуючи: куди йти?
Коли даю їм Ісуса, зворушуюсь: скільки ж потрібно було пройти крутих доріг, щоби дійти до них! Deduxit me super semitas iustitiae propter nomen suum [переклад з латинської «Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради свого» (Пс 23:3). – Ред. ]
Вчора прийшов лист від Софії. Зараз час пороздумувати над ним та пережити. Отже, у них було воскресіння. Володимир не підвів: просив молитися за мене, як недавно ми молися за Олексія. Хто знає, чи не цим молитвам я завдячую всім. В Ново[грудку?] також був гість, і аж на п’ять днів. Напевно, легше отримати дозвіл. Богу подяка.
Сестри запитують про мене. Дуже сердечна компанія. Потрібно написати Фелі, що я був у сестри в Октябрьску. До Кургану Таути вже не встиг. В Касперівці нехай шукають іншого. Рузя, Вероніка, Ядвіга, Стася, Станіслав (потрібно їм написати на іменини) які сердечні хвилини ми провели разом не так давно. Померла Кийовська – сліпа, паралізована Божа мучениця. Залишилася, отже, хвора донька. Добре, що я нещодавно був у них.
Батько був безбожником, казав поховати його під парканом, а вони, напевно, за нього страждали і страждають. У вівторок відправлю за неї молебен. Почуваюся, як колись, душпастирем живих та померлих – тільки пасе їх і мене уже тільки Він: «Навіть коли піду долиною смертної тіні, не боюся зла, бо Ти зі мною». «Parasti in conspectus meo mensam». Ти приготував стіл для мене задля моїх ворогів [Псалом 23:5. – Ред.].
(Уривки зі щоденника "Strzępy" о. Серафима Кашуби OFMCap)
Молитва за заступництвом Вельмишановного Слуги Божого Серафима Кашуби
Боже, Ти обдарував Свого Слугу Серафима гідністю Христового священства,
а завдяки благодаті покликання до Ордену Братів Менших Капуцинів
дозволив йому присвятити всі свої сили на Твою славу,
для Твого Царства і заради спасіння людини.
Вчини милостиво, щоби ми за його прикладом
Постійно вдосконалювались у дієвій любові до Тебе і Твоєї Церкви.
Будь прославлений, Господи, в Твоєму Слузі Серафимі, в його житті і вчинках,
дозволь мені втішатися його святим заступництвом
й уділи благодаті, якої потребую….
Тобі, Боже, в Трійці Єдиному, честь і слава на віки вічні. Амінь.
(Отче наш. Радуйся Маріє. Слава Отцю.)