II. Свідчення Алли Гуцол

ЧЕРЕЗ ЗАСТУПНИЦТВО ВЕЛЬМИШАНОВНОГО СЛУГИ БОЖОГО СЕРАФИМА КАШУБИ

  Моя найкраща подруга Наталія Корольчук, старша медична сестра в дитячій лікарні, матір трьох дітей, захворіла на рак молочної зало­зи третьої стадії в грудні 2007 року. Була прооперо­вана, пройшла тривалий курс хімії та променевої терапії. Регулярно обстежувалась в онкодиспансері. В липні 2015 року в Наталії виявили метастази в кістках та на шкірі голови. Наталія мужньо бо­ролася з важкою хворобою, отримуючи різноманітні, часто болісні процедури, котрі давали тимчасове покращення.

  В лютому 2017 року Наталію поклали з невиясненим діагнозом до терапевтичного відділення міської лікарні в Хмельницькому. Їй намагались призначити медикаментозне лікування, в тому числі антибіотики. Наталію возили на візку. Ліки, їжу та воду їй подавали. Я була постійно з нею в лі­карні і бачила, в якому важкому стані вона зна­ходиться.

  Я розповіла про Наталію братам і сестрам зі спіль­ноти. Вони не залишились байдужими. Я не знала тоді, що з перших чисел березня за Наталію було розпочато дев'ятиденну молитву за заступниц­твом Вельмишановного Слуги Божого Серафима Ка­шуби, якою молились учасники Францисканської Школи Євангелізації. Скажу чесно, я досить скеп­тично віднеслась до цієї ідеї. Серафим Кашуба був незнайомий мені. Однак через те, що на це за­охочення до молитви відгукнулось стільки людей, я також приєдналась до дев'ятниці, але з малою вірою на якісь переміни в стані Наталії.

  В моєму серці народилась така молитва: «Отче Серафиме Кашуба, заради прослави Імені Божого Сина і на свідчення для багатьох - рідних, знайомих, лі­карів і навіть сторонніх людей, якщо цього хоче Господь, попри мою зневіру і сумніви, прошу про зцілення для Наталії».

  4 березня 2017 року під час Євхаристії, а точ­ніше після Причастя, я побачила у видінні отця Серафима. Я була впевнена, що це саме він. Він тримав перед собою на витягнутих руках Наталію і просив за неї Ісуса Христа. Коли в цей же день я зателефонувала до Наталії, то почула радісну новину: Наталія потихеньку почала самостійно ходити. А вже на наступний день її відпустили до­дому прийняти душ. Два дні по тому, 6 березня, я розповіла Наталії про те, що багато людей, особли­во францисканців, моляться за неї, просячи за­ступництва отця Серафима Кашуби. Наталія була православного віросповідання, але погодилась помолитись. Ми прочитали з нею разом молитву дев'ятниці, і я залишила на тумбочці для Наталії брошурку про отця Серафима. І ось наступного дня вона схвильовано розповіла мені про свій сон, а може, видіння. Наталія була впевнена в тому, що побачила отця Серафима, який відкрив перед нею якусь хвіртку. Під ногами вона побачила килимок зі словами молитви. Він вчив її словам якоїсь молитви. На жаль. Наталія не знала, про що він гово­рив, і молитву не запам'ятала.

  З того моменту відбулась якась перемі­на. З'явилося більше впевненості, що Господь про неї знає, що Він близько, що з Ним і з от­цем Серафимом вона зможе все перенести, весь тягар хвороби...

  8 березня в костелі міста Полонне під час Адо­рації я знову побачила таке видіння, що отець Сера­фим веде Наталію за руку перед вівтар і каже: «Ось вона, Господи». Я мала таке розуміння, що Господь, ніби з’явившись із Монстранції (ред. - в Католицькім Церкві різновид дароносиці. призначеної дія вшануван­ня Пресвятих Дарів), витягнув руки для благосло­вення Наталії. Після чого вона почала танцювати, викинувши свою перуку, бо носила її після хі­міотерапії.

  Наталія після цього почала себе набагато кра­ще почувати: у неї майже зник параліч правої ча­стини обличчя. Лікарі не зовсім знали, що з нею відбувається. Були різні обстеження та консульта­ції. І невдовзі її виписали додому. Наталія постій­но мала біля себе брошурку з отцем Серафимом, молилася, прибігаючи до його заступництва. Одно­го разу вона зателефонувала мені і схвильованим голосом розповіла, що взяла ту брошурку, прикла­ла її до грудей, бо мала біль в спині, і заснула на 15 хвилин. В той момент вона відчула сильний жар в спині і в грудях, як від гірчичника, і їй стало легше...

   Весь цей час їй ставало то гірше, то краще. В квітні вона вийшла на роботу. В травні знову погіршення загального стану. Після обстеження виявилися метастази в легенях, на шкірі голови, в печінці... І знову чергова хіміотерапія та різні болючі процедури.

  21 травня 2017 на моє прохання ми знову розпочали молитися дев'ятницю про зцілення Наталії за заступництвом Вельмишановного Слуги Божого Серафима Кашуби. Останній день дев'ятниці при­пав на Всеукраїнський з’їзд світських францискан­ців. який відбувався у Вінниці, де знаходяться останки о. Серафима. Ми могли молитися біля його гробу. Я декілька разів вмикала для Наталії телефон, щоби вона чула нашу молитву та спів. Я запропонувала їй сказати щось отцю Серафиму, оскільки я знаходилась близько нього.

  Господь не вчинив чуда і не забрав хвороби від Наталії. Однак Він дав їй велике прагнення сповіді та Пресвятих Дарів. Переживаючи нелег­кі випробовування, Наталія усвідомлювала і реаль­но оцінювала, що з нею відбувається, хоча їй дуже хотілося жити. Тоді, в травні, вона мені доручила своїх дітей, попросила бути біля них, якщо її не стане. Я їй сказала, щоби вона не боялася, бо отець Серафим показав, що він живий і щоби вона віри­ла в життя на небі.

  Наталія померла тридцятого липня в лікарні, в оточенні своїх рідних - чоловіка, дітей, брата. Також і в моїй присутності. Після пятигодинного молитовного чування я звернулася до отця Серафима і до св. Франциска, щоби вони по­просили Ісуса Христа забрати її до Себе. Після цих слів Наталія притихла і думаю, що відійшла до Бота з миром...

   Богу подяка за те, що Він дав мені можливість бути свідком тих дивних діянь благодаті в серці і тілі Натаїі через заступництво Вельмишановного Слу­ги Божого Серафима Кашуби. Він живий, і був з нами, і заступався перед Богом за Наталію. Тепер також прошу о. Серафима, щоби він вимолював для Наталії життя вічне на Небі в Домі Отця.

Алла Гуцол (м. Хмельницький)