16 липня 1962 р.
Сьогодні я у Кармелітів у Львові. Незабаром після моїх свячень мав там проповідь. Це найкращий відпуст в цьому храмі, при цьому було багато знайомих з Замарстинова, але я не хвилювався. Люблю проповіді про Матінку Божу. Може тому що в них не потрібно стримувати свої фантазії і ви можете безтурботно потурати своїм почуттям. Зазвичай це починалося з якогось ніжного прикладу, а тоді думки текли без будь-якої схеми, просто як з клубочка. Якесь актуальне застосування, а в кінці молитва, … Скапулярій нагадав мені нагрудник лицаря, який оберігав його груди від ворогів. Зараз ми відстоюємо віру і мораль. Діти Марії є сильними у вірі і чистими.
Потім була процесія по схилах пагорба, що підіймався здалеку над містом. Перед нами стояв неподалік купол домініканців, поруч із семінарійною церквою св. Казимира, навпроти чорні стіни церкви Валахія. Мій улюблений Львів - місто з понад сорока храмами. Сьогодні на думку приходить скарга Єремії: «Ąuomodo mutatus est color optimus». З сорока храмів залишились два: Катедра та св. Антонія. Інші - добре, якщо вони зберігаються як пам'ятники - інакше вони втрачають колишній вигляд. Монастир кармелітів використовувався як притулок для повій. Марися пише, що я був сильний і життєрадісний, боїться, щоб я не впав на дусі. Що стосується фізичної сили, то я справді відчуваю слабкість, але вечірня прогулянка робить добро. Сьогодні при утрені був красивий схід сонця. Розпалене грало якийсь час на вікнах машин сліпучим блиском, а потім швидко ховалося за темні контури комбайнів. Лагідний вітерець торкав мого обличчя, коли уста шепотіли «Domine, quam admirabile est nomen tuum [Господи, яке чудове Твоє Ім’я!]».
Увечері прийшов ще один лист від Марисі, але нехай полежить до завтра. Не можу здобути іншу жертву.
(Уривки зі щоденника "Strzepy" о. Серафима Кашуби OFM Cap)
О. Серафим - молодий священик і своїми рідними та знайомими
Коментар:
Сьогодні в літургійному календарі свято матері Божої Святого Скапулярію. В цей час о. Серафим в Казахстані, з місця заслання лине думками до улюбленого міста, до Львова – міста свого дитинства. Там до 1945 року працював храм Кармелітів. Традиційно вже багато віків у той день там відбувалася відпустова Служба Божа на честь Матері Божої Скапулярію, Заступниці Ордену Кармелітів, а після Євхаристії була урочиста процесія, а також прийняття до Покрову Матері Божої. Отець Серафим, напевно в 1933році, тобто одразу після свячень або в наступному році, був запрошений проголосити проповідь про Матір Божу на це свято. Історія кармелітанського скапулярію сягає ХІІ століття. Духовні сини пророка Іллі вели молитовне життя на Горі Кармель, в Палестині. Їх назва: Брати Найсвятішої Діви Марії з Гори Кармель. Церква визнала їх спосіб життя і дала юридичний початок Ордену Кармелітів. Вночі з 15 на 16 липня 1251 р. одному з братів об’явилася Марія в оточенні ангелів і, вказуючи на скапулярій, сказала: «Прийми, наймиліший сину, Скапулярій твого Ордену як знак мого братерства, привілей для себе і усіх кармелітів. Хто в ньому помре, не зазнає пекельного вогню. Це знак спасіння, порятунок в небезпеках, заповіт миру та вічної прихильності». Набоженство Скапулярію, яке спочатку практикувалася лише в спільнотах кармелітів, швидко поширилося серед світських та духовенства.
Пригадуючи відпуст Матері Божої Скапулярію у Львові о. Серафим ділиться своїм досвідченням проголошування проповідей про Матінку Божу. Схема проповіді, яку він практикував, можна коротко представити так: спочатку подавав приклад про Марію, потім розвиток теми, як практично застосувати і на завершення молитва. Отець Серафим любив проповідувати про Матір Ісуса, він почував себе добре, вільно проповідував це слово, навіть у присутності вірних із Замарстинова, що в інші часи було йому нелегко, бо, як кажуть: «немає пророка у своїй Вітчизні».
Думка про Скапулярій, плащ опіки Матері Божої який кармеліти носять на своїх хабітах та заохочують вірян до подібної практики, надихнула о. Серафима до роздумів про нагрудник, тобто такий панцир, який у давнину лицарі накладали на груди, щоб захистити серце. Часто нагрудники носили солдати угрупувань, які підкреслювали свій патріотизм та приналежність до католицької релігії. О. Серафим порівнює себе з ними і говорить «Зараз ми відстоюємо віру і мораль». Він разом з іншими священиками та вірними, які сьогодні зберегли свою віру в Бога і борються, щоб захистити людські серця, піддані нападу войовничого, антагоністичного атеїзму. Сьогодні, в це свято Матері Божої Скапулярію він далеко в степах одягає духовний нагрудник на серце і стає до духовної боротьби як син Матері Божої. Пише «Діти Марії є сильними у вірі та чистими». Одягнений в плащ Марії, зараз є сильним у вірі завдяки Її молитвам та опіці. Її Материнське Серце буде оберігати його чисте серце, щоби переміг.
Фото старого Львова та монастиря кармелітів
«Мій коханий Львів – місто з понад сорока святинями. Сьогодні на думку приходить скарга Єремії: «ąuomodo mutatus est color optimus». «Як потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане!» (Плач Єремії 4,1). З сорока храмів у Львові залишились два: Катедра та св. Антоній. Біль виривається з грудей засланця – він шкодує про втрачене духовне багатство улюбленого міста. Віра людей, їхня довіра Богу, пробуджує спротив у тих, хто не пізнав Отця. Винищування святинь є старою методою противників Бога. Радянська влада після завершення ІІ Світової війни масово зачиняла костели та церкви, воюючи таким чином проти впливу Церкви на радянське суспільство, яке відповідно до комуністичної ідеології мало бути атеїстичним. Як часто цей сценарій боротьби з Богом повторювався в історії. Згідно з цією логікою, отець Серафим є ворогом комуністичної ідеології і тому ізольований від суспільства у малонаселених степах Казахстану. Отець Серафим використовує цитату з Біблії, щоб з допомогою Слова Божого висказати те, що турбує його серце, і в Слові хоче знайти світло і затишок. Під вечір о. Серафим виходить на прогулянку. Подорожуючи у світлі сонця, яке заходить, спонтанно вигукує захоплений красою світу: «О, Господи яке предивне є Твоє Ім’я!». Перед виходом на прогулянку отримав лист від рідної сестри з Польщі - не поспішає прочитати його. Це буде його невелике відречення, невелика жертва - відмова від радості зустрічі з особливо близьким йому серцем коханої сестри. Маленька жертва, яка, зрештою, має значення для Господа в цій духовній битві за спасіння людських душ.
(Розважання та коментар брат Казимір Гузік OFM Cap)
Молитва за заступництвом Шанованого Слуги Божого Серафима Кашуби
Боже, Ти обдарував Свого Слугу Серафима гідністю Христового священства,
а завдяки благодаті покликання до Ордену Братів Менших Капуцинів
дозволив йому присвятити всі свої сили на Твою славу,
для Твого Царства і заради спасіння людини.
Вчини милостиво, щоби ми за його прикладом
постійно вдосконалювались у дієвій любові до Тебе і Твоєї Церкви.
Будь прославлений, Господи, в Твоєму Слузі Серафимі, в його житті і вчинках,
дозволь мені втішатися його святим заступництвом
й уділи благодаті, якої потребую….
Тобі, Боже, в Трійці Єдиному, честь і слава на віки вічні. Амінь.
(Отче наш. Радуйся Маріє. Слава Отцю.)