"Таких священників я більше ніколи не зустрічав"

Володимир Міллер із Рівного походить із польської родини, що в міжвоєнний період проживала з обох боків польсько-радянського кордону. Він народився в Казахстані, куди в 30-х рр. минулого століття вислали його маму й дідуся. Його бабуся, Марія Костянтинівна Гарлінська (Багінська), була дружиною Каєтана Багінського, одного з вірних парафії в місті Корець. Ці дві людини були особливо близькими Вельмишанованому Слузі Божому в часи його душпастирського служіння на Волині.

Пан Володимир ділиться своїми родинними спогадами. він згадує, як після повернення його сім’ї в Україну він прислуговував отцю Серафиму Кашубі в якості міністранта під час богослужінь у Рівному та навколишніх населених пунктах:

"Із самого дитинства ми з бабусею [Марією Багінською. - Ред.] і мамою всіляко допомагали костелу в Корці, прибирали, були активними парафіянами. Із 1954 р. я вже був міністрантом. До нас часто приїжджав ксьондз Серафим Кашуба і я йому прислуговував. Він також проводив служби в Дубні, Рівному, Здолбунові, Сарнах та інших населених пунктах. Коли ксьондз приїжджав до Рівного, моя бабуся готувала йому їсти, окрім цього, вона гарно шила і була доброю господинею. Отець Кашуба запросив її переїхати до Рівного й допомагати йому в домашніх справах. Коли я був у сьомому класі, в 1961 р., ми з бабусею Марією перебралися до Рівного. Вона винайняла для нас квартиру і ми впродовж року тут мешкали. Я відвідував школу № 10 у Рівному, а також прислуговував отцю Серафимові Кашубі в Рівному та околицях. У свята чи неділі ми виїжджали в інші міста та проводили служби пізно ввечері при закритих фіранках. На них збиралися по 15–20 осіб, іноді й більше. Органи безпеки слідкували за Серафимом Кашубою і в 1962 р. він був змушений покинути Рівне. Це була надзвичайна людина. Таких ксьондзів я більше ніколи не зустрічав. У 1962 р. ми з бабусею повернулися до Корця. У 1965 р. вона померла».

За матеріалами "Родинні історії: Міністрант ксьондза Серафима Кашуби", 7 грудня 2021 року, Monitor Wołyński