Вельмишановний Слуга Божий отець Серафим Кашуба народився у Львові 17 червня 1910 року. Священник із Ордену Братів Менших Капуцинів. З 1940 по 1977 роки - апостол милосердя для переслідуваних католиків Радянського Союзу. Був «добрим пастирем», який не залишив Христової вівчарні під час випробувань і до кінця своїх днів ніс Євангеліє серцям, що чекали на спасіння. Земну мандрівку закінчив 20 вересня 1977 року у Львові.
Вже вісім років отець Серафим перебуває за межами міста Рівне. Радянська влада в особі Демченка, уповноваженого у справах з питань релігії, позбавила в 1958 р. отця Серафима дозволу на працю священника. Це означало, що він не міг очолювати парафію в Рівному. Ця подія так глибоко закарбувалась у пам’яті о. Серафима, що після восьми років, в річницю цієї заборони він згадує її дуже з особливим почуттям. Той день стає датою, від якої він рахує свій час. Тепер Слуга Божий на засланні в казахському радгоспі в Арикти. Ця місцевість віддалена від Целінограду (ред. тепер місто Астана) приблизно на 300 км. Кашуба був засланий туди 16 березня 1966 р. Мандрівного священника було засуджено на 5 років «за бродяжництво». Ім’я господаря, в домі якого він був поселений в Арикти, нам не відоме. Отець Серафим навмисне не писав прізвищ та імен людей, з якими він співпрацював, щоб у випадку конфіскації його записів не зашкодити своїм добродіям. Ці спогади, "Strzępy" («Уривки»), отець Серафим пише на засланні. Вони є дуже спонтанні та емоційні. Дуже часто, описуючи свою буденність, отець Серафим переноситься думками до минулих подій свого життя. Адресат його спогадів невизначений. Отець Серафим переносить на аркуші щоденника прагнення поділитися тим, що відбувається в його душі.
Великою мрією засланого священника, відрізаного від найближчих серцю людей, є отримати посилку з хлібом та вином, щоби мати можливість відправити Євхаристію.
(Розважання і коментар - брат Казимир Гузік OFMCap)
«11 IV [1966].
Сьогодні восьма річниця. І знов той самий сонячний квітневий день. Тільки тоді це було Рівне, костел, в якому вранці я ще відправляв святу Літургію, хоча вже був виклик від Демченка та ширяли туманні передчуття. Адже вчора вийшов пасквіль «о земных делах». Молімось за зрадників – щось на кшталт «не знають, що роблять». Здається, що Теофілія була в костелі і ще трохи осіб. І ось чую слова Демченка: «Від сьогодні не маєш права».
Вранці я згадав, що сьогодні саме той день. Розповідав про це Олександру і почуваюсь недобре. Можливо тому, що вранці вийшов на приморозок, а можливо, тому що сьогодні Великодній Понеділок і господарі вийшли з хати на молитви, а я сную по будинку, як птах в клітці. І ось несподівано прийшла мені думка: писати. Зараз уже не важливо кому і навіщо. Просто нехай розгортається стрічка і вихоплює спогади. Хоча залишилися лише уривки.
Писати, писати. Нехай день за днем, немов нитка намотується на клубок, збираються думки та спогади. Тільки б нарешті дочекатися Хліба та Вина. Лише це мені потрібне. Вчора ми чули українську Літургію з Ватикану (ред. трансляцію греко-католицької Божої Служби по радіо). Щоденно читаємо Чин Меси, але не маємо хліба і вина для перетворення Дарів. Вже більше місяця – по різних казематах, тільки б не забути (ред. цієї формули). Немає ні бревіарія, ні мессалу, тільки старий німецький молитовник (Goffine), а шановний Георгій має різні особисті молитовники. Що за шляхетні люди, він та Олександр! Приймають та годують безкорисливо бідного засланця.
В перші дні ув’язнення я був, як той, хто з дорогоцінного каміння відновлює мозаїку. Так було створено канон, літанії і багато пісень. Це досконало рятувало від нудьги».
(Уривки зі щоденника "Strzępy" о. Серафима Кашуби OFMCap)
Фото з околиць с. Арикти в Казахстані
Молитва за заступництвом Вельмишановного Слуги Божого Серафима Кашуби
Боже, Ти обдарував Свого Слугу Серафима гідністю Христового священства,
а завдяки благодаті покликання до Ордену Братів Менших Капуцинів
дозволив йому присвятити всі свої сили на Твою славу,
для Твого Царства і заради спасіння людини.
Вчини милостиво, щоби ми за його прикладом
Постійно вдосконалювались у дієвій любові до Тебе і Твоєї Церкви.
Будь прославлений, Господи, в Твоєму Слузі Серафимі, в його житті і вчинках,
дозволь мені втішатися його святим заступництвом
й уділи благодаті, якої потребую….
Тобі, Боже, в Трійці Єдиному, честь і слава на віки вічні. Амінь.
(Отче наш. Радуйся Маріє. Слава Отцю.)