ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 04. April 2021
«9 серпня 1966 р. Так уже три дні сплили, безнадійно змарновані. (...) «Бог взяв мене за руку, як вередливу дитину, і наказав іти шляхом, який Він Сам обрав для мене». Сьогодні, сидячи у своєму пресвітерії на чорних цегла самарія, я намагався вдуматись у слова Ісуса: «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого», і мені важко їх повністю зрозуміти. Чи це відречення – спочатку ув’язнення, а потім Арикти і Аршатинськ? Що тут є з моєї жертви?
ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 06. March 2021
7 серпня 1966 р. «Я ще ніколи не відправляв такої «суми» [ред. – центральне богослужіння в неділю]. «Які любі Твої оселі, Господи Сил». Слова псалму звучали, немов глузування, якби не цей хрест – вгорі над куполом – дві перехрещені балки...»
ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 18. January 2021
26 липня 1966 р. Щоб пам’ять про закриті храми не зникла з пам’яті віруючих, о. Серафим урочисто здійснював відпусти, пов’язані з цими храмами, а врятовані ікони нагадували про святих покровителів парафій, які до війни були наповнені життям. Сьогодні їх пам’ять згадується з далекого заслання в Казахстані.
ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 23. July 2020
18.07.1966 р. "День св. Каміля – в пам’яті цілий вир образів, котрі змінюють один одного як діафільм. Ось замарстинівський цвинтар (...) це пам’ятка про страшні дні холери. Як легенду нам розповідали в дитинстві про о. Альфонса, який у білому халаті ходив усюди і ніс втіху зараженим. Але найбільш живо постають у пам’яті подорожі до хворих з Єлизаветою..."
ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 07. June 2020
9 липня 1966 р. О. Серафим пише у щоденнику, що п’ятнадцять дітей очікували Таїнства і майже всі не були охрещені. Він здивований, що батьки, не маючи доступу до священика, самі не охрестили своїх синів та дочок. Адже така практика вже давно була дуже поширеною серед католиків у Радянському Союзі...
ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 31. May 2020
8 липня 1966 р. Серафим, як справжній Добрий Пастир, страждає з приводу втрати кожної овечки, коли людина сходить з Божої дороги. "Кожна душа дорога"...
ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 11. May 2019
"20 червня 1966 р. Відпуст у Корці не дає мені спокою. Тому що це було пережиття, на яке чекали з року в рік. Невдовзі після від’їзду настоятеля корецька делегація зареєструвала нову спільноту – "двадцятку", і тоді було призначено день першого богослужіння. Храм я застав оголеним. З вівтаря зник св. Антоній, в закристії, крім старої чаші і такого ж старенького орнату, не було дослівно майже нічого..."
ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 27. February 2019
12 червня 1966 р. - ще один день в Арикти – може, останній... Тепер чекаю на Аню, щоби передати їй мої "Уривки" з Арикти.
ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 09. February 2019
11 червня 1966 р. "Ми почули, що Ісус посилає нас, немов овець між вовками, і що маємо бути мудрими, як змії, а також здатися на добре Провидіння, як тихі голубки, бо хто витриває до кінця – той буде спасенний."
ЩОДЕННИК О. СЕРАФИМА КАШУБИ · 31. January 2019
11 червня 1966 р. "...ніхто не знав, що може відбутися наступної хвилини. Чітко визначеним було лише місце заслання – віддалений радгосп Арикти, хоч у паспорті Кашуби стояла лаконічна позначка: "обмежений у правах пересуваннях в межах Кургальджинського (сьогодні – Коргальжинського) району Акмолинської області"