8 липня 1966 р.
Владислава мало знав. Знаю тільки, що в перші дні війни десь пропав, потім знайшовся. Недавно мав ювілей. Сьогодні відправив за нього святу Літургію. Тихо, бо Ліда нам відмовила.
Закінчилися вранішні прогулянки.
Не знаю, що було приводом. Може та лютераньска родина, котра точно робила їй виговори. Шкода, бо це може означати відступництво – а кожна душа дорога. Скільки ж втрат нам доводиться оплакувати. Навіть ця Вікторія. Катя розповідає, що вона у них була дуже набожною дівчинкою. Мама показувала мені її іконки, пам’ятки, маленькі жертви; Володимир виховав її як квіточку. А зараз приїхала з російським нешлюбним чоловіком і взагалі не молиться. Добре, що дитину похрестили. В Новокузнєцку їх відвідує Олександр.
(Уривки зі щоденника "Strzepy" о. Серафима Кашуби OFM Cap)
Сьогодні отець Серафим перебуває на місці, в селі Арикти. Переживає, що Лідія одна з зичливих віруючих жінок в селі, передумала, як написав о. Серафим і відмовила – тепер не можна в її домі збирати людей на Святу Літургію. В неї дома довгий час збиралася ця маленька парафія, котра народилася в Арикти через служіння о. Серафима протягом останніх чотирьох місяців. Що було приводом до відмови?
Лютеранська родина котра робила виговори? Може бути… о. Серафим може лише охоче допитуватись, але не встановлення приводу відмови найбільше його поглинає. Найважливіше для нього, щоб Лідія не загубилася, щоб відсутність згоди на віддання будинку для святині не означла відступництва Лідії від віри, віддалення від Ісуса. Тому що «кожна душа дорога». О. Серафим пише переймаючись цим. Серафим свідомий багатьох душпастирських втрат, кожну боляче переживає. Коли людина горливо розпочинала іти слідами Ісуса, а потім губилася і відходила від віри, то завжди це було стражданням для о. Серафима. У цьому фрагменті записок він дає приклад Віктрорії, яку ми знаємо по-імені, котру добре знає Катя, близька помічниця о. Серафима. Здається, що у випадку «загубленої овечки Вікторії», є надія на повернення до Ісуса і життя в Божій благодаті. В місті Новокузнєцку її відвідує о. Олександр і намагається їй допомогти, щоб повернулася до Господа. Адже була «вихована як квіточка» коли багато років о. Олександр приїжджав до дому її батьків і оточував їх душпастирською опікою. О. Серафим знає маму Вікторії і разом з нею переживає про те, що її донечка живе в гріху. Вікторія без церковного шлюбу почала жити з чоловіком, котрий є батьком її дитини. «Кожна душа дорога».
«Скільки ж втрат нам доводиться оплакувати» - ділиться наш засланець. Серафим, як справжній Добрий Пастир, страждає з приводу втрати кожної овечки, коли людина сходить з Божої дороги. Ці слова є виразом його духовного болю. Коли хтось так ризикує втратити вічне життя, отець Серафим страждає. Зрештою, він є пастирем за зразком Ісуса, який сказав, що «він прийшов, щоб ніхто не помер, але щоб усі мали вічне життя».
(Розважання та коментар брат Казимір Гузік OFM Cap)
Молитва за заступництвом Шанованого Слуги Божого Серафима Кашуби
Боже, Ти обдарував Свого Слугу Серафима гідністю Христового священства,
а завдяки благодаті покликання до Ордену Братів Менших Капуцинів
дозволив йому присвятити всі свої сили на Твою славу,
для Твого Царства і заради спасіння людини.
Вчини милостиво, щоби ми за його прикладом
Постійно вдосконалювались у дієвій любові до Тебе і Твоєї Церкви.
Будь прославлений, Господи, в Твоєму Слузі Серафимі, в його житті і вчинках,
дозволь мені втішатися його святим заступництвом
й уділи благодаті, якої потребую….
Тобі, Боже, в Трійці Єдиному, честь і слава на віки вічні. Амінь.
(Отче наш. Радуйся Маріє. Слава Отцю.)