9 липня 1966 р.
Мені зробили приємний сюрприз. Після Літургії я повинен був сісти написати лист до Вероніки, коли мене повідомили, що є діти до хрещення. Виявилося, що їх привезли десь 15, від немовлят до 12 років, і майже всі взагалі не хрещені, навіть з води, що рідко буває. Має бути велика байдужість, щоб це допустити. Я сказав їм підготуватися і покликати мене до себе. Це був би п’ятий пункт.
Тепер я можу повернутися до Вероніки. Не знаю, чи сьогоднішня Стигматичка є її покровителькою. Напевно, ні, як вони могли знати про святу капуцинку, оскільки навіть III О[рден] був їм невідомий. Я здивований, що Евеліна не була терціаркою, і жодна з них не була з Олевська.
(Уривки зі щоденника "Strzepy" о. Серафима Кашуби OFM Cap)
Коли незнайомі люди несподівано переривають ваше заплановане, приємне заняття, у більшості з нас спонтанно народжується маленьке роздратування. Отець Серафим вважає цю ситуацію приємною несподіванкою, бо він дізнався, що є діти до Хрещення. Радість пастиря, що малеча досвідчить благодать від Господа, спонтанно охоплює його серце.
Нічого, що сьогодні в календарі пам’ять св. Вероніки Джуліані і десь далеко її тезка Вероніка - одна з близьких людей - чекає листа. О. Серафим пише у щоденнику, що п’ятнадцять дітей очікували Таїнства і майже всі не були охрещені. Він здивований, що батьки, не маючи доступу до священика, самі не охрестили своїх синів та дочок. Адже така практика вже давно була дуже поширеною серед католиків у Радянському Союзі. Пізніше, якщо з’явиться можливість (ні, не можливість, а благодать), вони мали сподіватися, зустрінуть священика і відбудеться урочисте, літургійне доповнення до обряду Таїнства Хрещення. Отець Серафим розглядає це як ознаку дуже охололої віри у батьків, які прийшли до нього, якщо вони дозволили таку ситуацію.
Однак його подальша поведінка здається трохи загадковою. «Я сказав їм підготуватися і покликати мене до себе. Це був би п’ятий пункт». Отець Серафим пише дуже таємничо, використовує змістові скорочення, тому іноді важко з’ясувати, що він ховає у своїх реченнях та формулюваннях. У цьому випадку робимо висновок: або він приділяв батькам, які приїхали, якийсь час, щоб вони могли підготувати дітей до хрещення, а потім хрестив їх, або пояснив важливість таїнства та необхідність більш тривалої підготовки до них. Коли діти будуть готові, він приїде до них додому, щоб охрестити їх. Ця друга гіпотеза видається найбільш вірогідною. Це було б найкращим поясненням, що він мав на увазі під «п’ятим пунктом» - п'ятим місцем, де він може збирати людей. Цілком можливо, що сьогоднішні гості не здалеку, і отець Серафим матиме можливість відвідати їх вдома та зібрати інших католиків - він, ймовірно, це передбачив. Дванадцятирічних дітей батьки повинні були підготувати до хрещення – відповідно його вказівок. Це, мабуть, не буде простим завданням, бо, як він зазначив, видно байдужість щодо віри у батьків.
Діти напевно повинні були навчитися тих основних молитов: Отче Наш, Радуйся Маріє, Визнання Віри, Десять Божих заповідей і здати перед о. Серафимом екзамен щодо готовності прийняти Таїнство. На той час священики, які займалися душпастирством, часто ставили такі вимоги як умову для допущення до хрещення або сповіді старших дітей.
Коли він був на Волині, у костелі в Рівному приготуванням дітей займалася Ханечка, світська особа. Так само в інших костелах до яких доїжджав, хтось з найбільш ревних і найбільш підготовлених ним парафіян вів таку «партизанську» (тому що в таємниці перед владою) катехізацію. Віримо, що горливий душпастир знав що робить, коли приймав таке рішення тут, в Арикти.
Коли закінчив зустріч, яка дала йому надію на нове душпастирське служіння, міг повернутися до розпочатого листа. Тепер він може легко закінчити свій лист до Вероніки та привітати її з іменинами, хоча він не був переконаний, що Вероніка святкує цей день.
В Католицькій Церкві насправді є літургійний спомин святої Вероніки, монахині зі згромадження Сестер Капуцинок , але адресатка листа напевно про неї не знає. Серафим міркує – «звідки ж вони могли б знати про святу капуцинку, якщо і ІІІ Орден їм незнайомий», а свята є дуже відомою духовною ученицею св. Франциска. З приводу цих розважань отець Серафим замислювався над тим фактом, що ніхто з Олевська - селища на Волині - не належав до Францисканського Ордену Світських. Він бував там багато разів і відправляв у домівках Євхаристію. Якось він не звернув належної уваги на той факт, що в селищі немає світських францисканців. Адже він зустрів там стільки ревних католиків і з багатьма заприязнився. Дуже ймовірно, що адресатка листа жила у селі разом з Евеліною - ще однією парафіянкою, про яку згадував у цьому уривку щоденника. Чи Евеліна не була б францисканкою? Це відкриття, зроблене з деяким здивуванням, зрозуміле, коли ми бачимо, як в інших місцевих в парафіях отець Серафим поширює терціарство, як гаряче він запрошував їх вступити в ряди Божої родини св. Франциска. Світські францисканці йшли за Ісусом, Його слідами. Він відкривав їм красу францисканського шляху для світських людей, вчив прикладом і словом, заохочував до витривання у покликанні. Там де бував о. Серафим, хоча б дуже короткий час, там як «гриби після дощу» виростали нові францисканські покликання. В Олевську все було інакше, і ніхто не знав цього прекрасного Ордену для світських людей. Слуга Божий занотовує це в своїх записках з нотками жалю. З ранніх років, проведених у Львові, він бачив приклад тата і мами, які прийняли покликання світських францисканців і належали до спільноти, якою у Львові на Замарстинові опікувалися брати капуцини. Отже ця духовна дорога була йому близька, і він бачив в ній для світських людей дорогу до святості. Тому пропонував її іншим і товаришував усім, хто розпізнав її як свою життєву дорогу за Ісусом. Таким чином по всьому Радянському Союзу невидимо для таємних служб створювалася підпільна сіть ловців людських душ і справжня гвардія євангельських людей. З ними він подорожував слідами св. Франциска за Ісусом, і коли була відсутня спільнота братів капуцинів, світські францисканці часто були для нього молитовною базою, базою для виживання під час жорстких випробувань, супутниками в душпастирських подорожах, і просто духовною родиною.
(Розважання та коментар брат Казимір Гузік OFM Cap)
Молитва за заступництвом Шанованого Слуги Божого Серафима Кашуби
Боже, Ти обдарував Свого Слугу Серафима гідністю Христового священства,
а завдяки благодаті покликання до Ордену Братів Менших Капуцинів
дозволив йому присвятити всі свої сили на Твою славу,
для Твого Царства і заради спасіння людини.
Вчини милостиво, щоби ми за його прикладом
Постійно вдосконалювались у дієвій любові до Тебе і Твоєї Церкви.
Будь прославлений, Господи, в Твоєму Слузі Серафимі, в його житті і вчинках,
дозволь мені втішатися його святим заступництвом
й уділи благодаті, якої потребую….
Тобі, Боже, в Трійці Єдиному, честь і слава на віки вічні. Амінь.
(Отче наш. Радуйся Маріє. Слава Отцю.)