Posts tagged with "листи о. Серафима"



9 липня 1966 р. О. Серафим пише у щоденнику, що п’ятнадцять дітей очікували Таїнства і майже всі не були охрещені. Він здивований, що батьки, не маючи доступу до священика, самі не охрестили своїх синів та дочок. Адже така практика вже давно була дуже поширеною серед католиків у Радянському Союзі...

22 червня 1966 р. Кашубу відвідали дві пані. Одна з них приїхала з далекої Польщі, з узбережжя Балтійського моря. В її особі отець Серафим немов би вітав всю свою улюблену вітчизну. Ностальгія за Польщею так переповнювала його серце, що він не міг стримувати в собі її міцний потік. Тиха туга проступала крізь кожне слово і кожну строчку чергового запису "Уривків".

18 червня 1966 р. Вперше о. Серафим прибув до Корця на початку сорокових ХХ-го століття, а точніше – у 1941 році, коли їхав із Рівного до Людвиполя (нині – селище Соснове у Березнівському районі Рівненської області). Там Кашуба зустрів отця Рафала Годзінського, який, як тепер він сам, був безмежно закоханий у те мальовниче містечко та в одну з його головних святинь.

9 червня 1966 року . Quantum potes–tantum aude, "скільки зможеш – стільки силкуйся зробити"! Чи ми проводили цю святу ніч у дусі святого Томи? Скільки зможеш! Боже мій, що ж я можу для Твоєї слави?

6 червня 1966 року. Наближається сумна для отця Серафима дата, яка, незважаючи на вир буреломних подій у його житті, ніколи не стирається з його пам'яті: рівно двадцять років тому – 9 червня 1946 року – в Розвадові (нині – округ міста Стальова Воля) померла його старша сестра Яніна

5 червня 1966 р. ...тепер він перебуває в селі з таємничою назвою "Жантеке", приблизно в 30 км від Арикти. Маючи відносну свободу пересування і дій, він поспішає скористатися найменшою нагодою зустрічі з вірними, які там живуть. До того ж на 5 червня 1966 року припадає Перша П'ятниця місяця – час особливої пошани до Серця Ісуса.

3 червня 1966 р. Отець Серафим із зворушенням та вдячністю згадує вірність і ревність свого помічника, який з моменту позбавлення його права відкрито служити в рівненському костелі став "фактичним заступником настоятеля" і "єдиним управителем храму"... Коли о. Кашуба вже не міг публічно відправляти богослужіння, пан Антон виносив на вівтар священицькі ризи – орнат, який символізував його, Серафима, присутніть, а точніше - присутність Ісуса.

Отець Серафим згадує, що виїзд на деякий час і перебування за стінами монастиря, а також далеко від чернечої родини був погоджений з настоятелем, який на той час був у Львові. Однак, як виявилось, тимчасовий душпастирський виїзд на Волинь для підтримки священиків та вірних, які опинились у скрутних обставинах, обернувся для Слуги Божого на довготривале, багаторічне перебування за межами монастирської спільноти. Цього о. Серафим не узгоджував з вищим настоятелем капуцинів.

6 травня 1966 р. Безсумнівно, в помітному зростанні спільноти віруючих в Арикти Слуга Божий вбачає втручання Божої благодаті. В той день на Богослужінні було вже 17 вірних. Значить, о. Серафим може розпочати нову дев'ятницю перед Урочистістю Зіслання Святого Духа. Варто було би ще раз усвідомити, що ще три місяці тому в цьому радгоспі не було жодного католика.

4 травня 1966 р. "Написав подання до Москви. Коротко і ясно: що мене несправедливо і швидко судили і не можуть дати праці. Прошу про скасування вироку і реєстрацію для здійснення священицької роботи. Нехай іде під покровом Цариці."

Show more

Сайт Кустодії Отдену Братів Менших Капуцинів в Україні і Росії

http://kap.org.ua/ 

бул. Перова, 1 Б, Київ, 02125, Україна

e-mail: ofmcap.ua@gmail.com