Фотографія рідної сестри о. Серафима Марії Кашуби, Львів 6 липня 1928 року
«20 квітня 1966 р.
+ СІХ
Кохана Марисю!
Я написав Тобі вже перед святами, та сподіваюсь на швидку відповідь. Проте тим часом приїхала Марія й говорить, що від Тебе прийшов лист, який вона, на жаль, забула привезти, але вона його прочитала. Отже, можеш вважати цей мій лист за відповідь тобі. З болем у серці я довідався про хворобу Лесі. Уявляю, як Зюнек переживає це. Але ж тепер медицина робить чудеса. Моя парафіянка майже повністю одужала після подібного захворювання. Ще більше потрібно довіряти Небесному Лікарю. Неустанно про них пам’ятаю.
Моя доля складається напрочуд добре. Мені не дають жодної роботи з приводу мого слуху, який потрібно лікувати. Цілком ясно, що я не міг знайти жодної праці і мене заслали неправомірно. Живу у добрих людей, які піклуються мною, як і до того піклувались мною інші. Марія приїхала ще з іншими і привезла багато необхідних та непотрібних речей. Не переживай, кохана, та не ображайся за те, що я впертий. Святий Павло також йшов до Єрусалиму, хоча знав, що́ там на нього чекає. Зараз маю багато часу і відтворюю день за днем теперішні та минулі події. Колись, може, прочитаєш, бо це для Тебе.
Самий Арикти – це стисла поміж розлитих вод жменька будинків. Є школа, лікарня, клуб і декілька магазинів.
Я щодня прогулююсь біля води по степу, вдихаючи весняне повітря. В небі носяться чайки та якісь мені невідомі пташечки. Схоже, ще недавно тут їздили верблюдами, але я їх не бачу тепер. Зустрічаю лише пастухів, що швидко женуться на конях за стадами. Одним словом – екзотика та майже ідилія. Тільки коли дощ, то сиди, людино, вдома, бо гумових чобіт мені ще не привезли. Напиши або скажи Альбіну, нехай мені пришле щось цікаво-корисне. Багато моїх речей забрали, а тут я не маю нічого, крім бревіарія. Може, прислати так, як Романові, на адресу, яку зараз даю. Буду намагатися підписатися на «Життя Варшави». Альбін може вислати також на адресу Казимира. Вони будуть у мене. Взагалі контакт не переривається.
Буду писати до Москви до уповноваженого з релігійних справ, бо саме в дорозі до нього мене затримали. Багато ще потрібно вияснити, а зараз ставлення інше, ніж у часи, коли мене було звільнено з роботи. Моя справа виглядає, як пережиток старовини. Не втрачаймо надії на те, що все обернеться на краще. Цілую міцно Тебе і всіх. О. Серафим. Арикти. 20 квітня 1966 р.»
(Лист о. Серафима Кашуби до сестри Марії)
Лист о. Серафима до сестри Марії Кашуби
Збереглися конверти, в яких Марія Майгер з Красноармійська відправляла в Польшу листи отця Серафима
Дивом збережена переписка отця Серафима Кашуби разом із його щоденником є безцінним джерелом пізнання його життєвого шляху та особистості. В одному зі своїх листів, написаному 20 квітня 1966 року з радгоспу Арикти й адресованому рідній сестрі Марії (Марисі, як він її називає), отець Серафим змальовує непросту долю вигнанця. Проте навіть на засланні він не перестає шукати присутності доброї руки Бога, Який провадить його такими дивними дорогами. Він намагається підтримати й утішити свою сестру, яка живе в Польщі, до того ж він має відвагу говорити про апостольське страждання й хрест, які можуть спіткати його так само, як апостола Павла, коли той вирушав із міста Ефес до Єрусалиму. Отець Серафим посилається на 22-ий вірш 20-го розділу Книги Діянь Апостолів, щоби пояснити, що тільки одному Господу відомо його майбутнє, а сам він готовий прийняти з руки Бога навіть переслідування й кайдани.
«І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені, тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене…» (Діяння Апостолів 20:22,23)
Серафим сповіщає Марисю про те, що Марія Майхер з Красноармійська не привезла йому листа від неї. Можливо, вона забула про нього, однак попри це докладно знала його зміст, тому в деталях змогла передати його засланому священнику. Оскільки Слуга Божий перебував під постійним наглядом радянських спецслужб, існувала певна домовленість: всі свої листи до брата Марися писала з Польщі саме на домашню адресу Марії Майхер, яка була своєрідним «контактним пунктом» або «поштовою скринькою» о. Серафима в Казахстані. Ця вірна Ісусові і вірна в дружбі отцю Серафиму жінка була однією з багатьох його «провідників», завдяки яким він міг провадити апостольську працю. Невеличка квартира Марії стала для Слуги Божого своєрідним храмом і монастирем, а також затишною оселею на час коротких перепочинків у праці. Її ж відданість справам Божого Царства була для нього надійною запорукою непохитної підтримки для його слабких сил.
В 1957 році о. Серафима (на фото в капелюху) відвідала рідна сестра Марія Кашуба
О. Серафим з сестрою Марією і батьком Каролем біля могили Ганечки (Анни Даниковської), м. Рівне, 1957 р.
Отець Серафим намагається пояснити сестрі, що ним керує не впертість характеру чи затятість у тому, що він не хоче приїхати до Польщі, хоч вона так часто наполягає на цьому. Рідна душа, вона жаліє свого улюбленого молодшого брата і переживає за його невизначене майбутнє у вороже налаштованому до священників Радянському Союзі. Тепер же вона по-особливому непокоїться, оскільки її брат засуджений на декілька років заслання і він має отримати від неї хоча б якусь допомогу. Ці хвилювання є «законом серця». Але що ж вона може для нього зробити, живучи далеко за кордоном? Залишаються лише листи, молитви і час від часу якісь передачі. Серафим пише в листі до неї про ці передачі як про дар, але при цьому делікатно зауважує, що вони є зайвими, бо все, що йому потрібно, він має. Він досвідчує опіки вірних і друзів, яку звідусюди отримує – з Казахстану й України – і яка забезпечує всі його матеріальні потреби. Єдиним проханням Кашуби є те, щоби по можливості його співбрат о. Альбін Яноха прислав з монастиря в Кракові те, що корисне для духовного зростання, тобто книжки та приладдя до Літургії, бо після арешту отця Серафима під час обшуку міліція забрала все, що було на квартирі Марії Майхер в Красноармійську.
О. Серафим твердо заявляє про те, що не збирається мовчати на кривду перед владою і буде писати в Москву до Повноважного у справах релігії, оскільки Слугу Божого було заарештовано саме тоді, коли він їхав до чиновника. Ось чому він не зміг донести своєї правди…
Імена, згадані в листі, – це адреси знайомих, на які Слуга Божий просить висилати йому передачі. Проте, крім переліку імен, він більше нічого не пояснює, свідомий того, що його лист може бути перевірений спецслужбами, і таким чином його «поштова скринька» буде скасована, а людина, яка йому допомагає, через нього буде наражена на репресії.
Від листа Серафима віє Надією, яка разом із весною приходить в його душу. В його словах немає депресії, нарікання, а є лише смиренне уповання на те, що Той, Хто веде його за руку, добре знає дорогу, і Серафим Йому безмежно довіряє.
(Розважання та коментар брат Казимир Гузік OFMCap)
Молитва за заступництвом Вельмишановного Слуги Божого Серафима Кашуби
Боже, Ти обдарував Свого Слугу Серафима гідністю Христового священства,
а завдяки благодаті покликання до Ордену Братів Менших Капуцинів
дозволив йому присвятити всі свої сили на Твою славу,
для Твого Царства і заради спасіння людини.
Вчини милостиво, щоби ми за його прикладом
Постійно вдосконалювались у дієвій любові до Тебе і Твоєї Церкви.
Будь прославлений, Господи, в Твоєму Слузі Серафимі, в його житті і вчинках,
дозволь мені втішатися його святим заступництвом
й уділи благодаті, якої потребую….
Тобі, Боже, в Трійці Єдиному, честь і слава на віки вічні. Амінь.
(Отче наш. Радуйся Маріє. Слава Отцю.)