17 червня 1966 р.
«Почуваюсь, як учень, який пропустив пару лекцій, а потім не може їх надолужити. Надходять листи і святкові посилки на іменини. Ще одна – з Корця, від Якубовської – стала для мене несподіванкою, але виявилося, що це справа п. [...]. Вона написала поважний лист у стриманому тоні. Підписала також Ліля, Юзефа і ще якісь дві, Анеля, Софія та Ядвіга. Напевно, це та сама Якубовська. Побажання звучать лаконічно: нехай завтрашній день сповниться спокоєм за наше життя. Нехай Добрий Бог пробачить нам і вислухає. Певно, багато їй має проститись. Доведеться відповісти їй на святого Йоана.
Тепер просто переглядаю духовні подарунки від Софії. Це справжній, щедро приготовлений для вигнанця бенкет або літанія любові. В понеділок прийшов лист від Мариськи з докладним описом будинку. Ймовірно, хоче, щоби я змінив принаймні думку. Одночасно вона вислала листівку до Софії, бо виявляється, що її листи не доходять – натомість тепер наша пошта відмінно справляється. Часами я отримую листи вранці і ввечері. Вчора несподівано приїхала Чайковська. Я не сподівався, що хтось відвідає мене тепер, бо вони не знають, чи я на місці. Нинішній молебень був зворушливим. Я не міг стриматись, щоби не розказати про епізод з дитинства – про те посвячення Серцю Ісуса. Ніхто не знав, що це день мого народження. Тим більш сердечно дякую Господу Ісусу, що можу Йому все жертвувати. Я сказав Емілії, що нікого не запрошую, якщо це має бути тільки для власного задоволення. Може приїхати той, хто шукає Господа Ісуса».
(Уривки зі щоденника "Strzepy" о. Серафима Кашуби OFM Cap)
56-ий день народження. Протягом життя по-різному доводилося відзначати це свято. Цього разу отець Серафим зустрічав його в казахському радгоспі Арикти. Зустрічав як вигнанець. Вперше – один. Ті, хто міг би приїхати з Цілинограду чи Красноармійська, не встигли дізнатись про те, що отцю вдалося уникнути загрози повторного арешту. Вони не сподівались застати його в Арикти. А його нові місцеві парафіяни ще не знають про це особисте свято свого пастиря. Та він не буде розголошувати. Нехай це залишиться між ним та Господом. Нехай ця самотність й укрите життя будуть приємною жертвою для Ісуса.
Сьогодні не буде дружніх обіймів та гучних співів "Многая літа!" Але справжнім бенкетом для Серафима є численні листи та посилки від тих, в чиїх серцях він продовжує жити, хто не забув про нього в цей день. Ці звісточки з України для нього – ні з чим не зрівняне частування любов'ю. Рідна сестра Марія ("Мариська" – як він її лагідно називає) даремно хвилюється, питаючи через подругу зі Львова Софію Отко, чи він отримує листи. Все гаразд. Пошта, на диво, працює майже бездоганно. Можна сказати – взірцево. Листи приходять до вигнанця вранці і ввечері. Про свого священика пам'ятають у Львові, Корці, Рівному... Слава Богу за те, що цей єдиний зв'язок із зовнішнім світом не заблокували для нього і він може тримати контакт зі своїми парафіянами з далекої Україні.
Хоч з моменту його вигнання з Рівного пройшло не так багато часу, деякі обличчя та імена, на жаль, стерлись із пам'яті Слуги Божого. Серед них – пані Якубовська з Корця, таємничий лист від якої Кашуба отримав напередодні. Він був підписаний ще декількома особами. Отець не міг пригадати, хто ж ця жінка. Лиш після тривалих роздумів та аналізу поважного тону її листа він почав здогадуватися. "Ймовірно, це Ядвіга. А може, Софія чи Анеля…" Врешті все стало ясно: "Це справа п." А далі замість імені справжнього автора листа – конспіративні три крапки. "Пані Якубовська" виявилась вигаданою особою, за якою укривалась інша. І до сьогодні це залишається таємницею, ким вона була. Отець Серафим прагнув зберегти цю тайну. Він був дуже обережним, бо, видно, якась важлива для радянської влади людина писала на день його народження, яка не хотіла засвітитись. Можна лише припустити, що її ім'я було "Яніна" або просто "Ніна", оскільки отець Серафим вирішує відповісти цій таємничій віруючій з Корця в день її іменин – 24 червня, на святого Йоана Хрестителя.
В той день, крім листів і посилок від друзів, о. Серафим мав ще один подарунок від Бога – зустріч з Ісусом в Євхаристії, в колі його маленької ариктинської парафії. Це була чудова нагода дякувати Богу за дароване життя і за Його неустанне Провидіння над ним. Під час молитви отець Серафим надзвичайно зворушився. На нього нахлинуло бажання розповісти присутнім про епізод із свого дитинства – про чудо оздоровлення, яке він досвідчив. Стан його здоров'я був тоді дуже серйозний. Важка форма тифу сильно атакувала слабкий організм малого Алойзи. У львівській лікарні, куди його поклали, його сусід по ліжку – подібний до нього віком і з тим самим діагнозом хлопець – помер. Лікарі не давали жодних надій на оздоровлення Алойзи. Одного дня, продовжуючи знаходитись у край важкому становищі, хлопчик несподівано почув від батька дивні слова: "Від сьогодні все буде добре. Я віддав тебе Пресвятому Серцю Ісуса". У той час у замарстинівському храмі капуцинів відбувались духовні реколекції, на закінчення яких священик, що їх провадив, заохотив, щоби батьки довірили свої сім'ї Серцю Ісуса. Саме цей особливий акт довіри Ісусові зробив Кароль Кашуба – батько отця Серафима. З того моменту здоров'я молодшого сина Кароля та Анни Кашуби пішло на поправку. На здивування лікарів, які не могли знайти пояснення побаченому, хлопчик вийшов з критичного стану. Це було справжнє диво. Отець Серафим був переконаний в тому. Він не сумнівався, що це зробив для нього Ісус – Його Пресвяте любляче Серце. Тому такими важливими для нього, аж до нинішнього дня – 17 червня 1966 року – були відвідування храму в перші п'ятниці місяця та вшанування у спеціальних молебнях палкої любові Пресвятого Серця Ісуса. Ставши священиком, він намагався не пропустити в цей день літургійної відправи і наполегливо заохочував усіх до участі в ній та до довіри себе Божому Серцю. Не знаємо, яке враження в душах слухачів справило його свідчення, але Серафим хотів обдарувати цим даром свою маленьку паству – тих, кого Ісус дав йому цьому місці. Що ж стосується його дня народження, то нехай прийдуть всі, "хто шукає Господа Ісуса". Нехай шукають Того, з Ким він так міцно поєднав все своє життя. "Не мене, – здається він говорить, – а Ісуса, Який діє через мене, шукайте. Я – ввесь Його. Все своє життя я віддав Йому. Приїжджайте якомога більше до Нього. Я зроблю все, щоби ви Його зустріли".
(Розважання та коментар брат Казимір Гузік OFM Cap, переклад і редакція с. Діна-Франческа Шабаліна OFS)
Молитва за заступництвом Шанованого Слуги Божого Серафима Кашуби
Боже, Ти обдарував Свого Слугу Серафима гідністю Христового священства,
а завдяки благодаті покликання до Ордену Братів Менших Капуцинів
дозволив йому присвятити всі свої сили на Твою славу,
для Твого Царства і заради спасіння людини.
Вчини милостиво, щоби ми за його прикладом
Постійно вдосконалювались у дієвій любові до Тебе і Твоєї Церкви.
Будь прославлений, Господи, в Твоєму Слузі Серафимі, в його житті і вчинках,
дозволь мені втішатися його святим заступництвом
й уділи благодаті, якої потребую….
Тобі, Боже, в Трійці Єдиному, честь і слава на віки вічні. Амінь.
(Отче наш. Радуйся Маріє. Слава Отцю.)