68. «Якби і ти пізнав, що є для твого миру»

31 липня 1966 р.

   «А все ж таки Г[осподь] Ісус, що плаче над Єрусалимом, потішив нас. Приїхала Емма з чоловіком. Вейнгарт є вже третій день. Потім несподівано прийшла Ліда. «Якби і ти пізнала, що є для твого миру». Ці слова я не сказав лише до неї, але вони були влучні, тому що вона запросила нас до себе на вечір в п’ятницю. Якщо лише Г[осподь] Бог дозволить, то цілий тиждень буде гарно наповнений. У вівторок будемо чекати сестер у Блюмів – може, це Порціункола. Ця маленька каплиця з фігуркою св. Франциска добре підходить для цього. В четвер має бути панахида в Келб[?], потім поїдемо в Ж[ен-те]ке. Можливо, ще ввечері прославимо св. Дом[ініка], а потім розпочнемо Першу П’ятницю в Жентеке втретє, в Ар[икти] в четвертий раз, а в Кембедайку вперше. «Усе на більшу славу Божу». 

(Уривки зі щоденника "Strzepy" о. Серафима Кашуби OFM Cap) 

Коментар:

   З моменту останнього запису в щоденнику минуло декілька днів. Отець Серафим вже повернувся до місця свого заслання. Після кількаденних апостольських подорожей до сусідніх міст і селищ він повертається до свого своєрідного душпастирського центру, який організувало йому Боже Провидіння. 

    В Євангелії, призначеному в Літургії на цей день, Ісус говорить, звертаючись до Єрусалиму: «Якби і ти пізнав, що є для твого миру». Ці слова о. Серафим застосовує до однієї з нових парафіянок в Арикти, яку звуть Ліда. Це вона запросила засланого священника відправити в Першу П’ятницю місяця святу Літургію в її помешканні. Лідія прийняла натхнення Святого Духа і запросила Ісуса до свого «Єрусалиму». Вона зрозуміла, що необхідно для миру в її серці. Адже під час святої Літургії, через священницьке служіння о. Серафима, до неї прийде Сам Господь. 

  Незабаром, 2 серпня, буде велике свято, яке Серафим сподівається урочисто відзначити, та ще й в оточенні світських францисканців.   Це відпуст Порціунколи – день, близький для всіх францисканців. Відпуст в цей день випросив у Папи святий Франциск з Ассізі в 1216 році. Для о. Серафима маленька кімнатка у родини Блюмів, де він запланував святкування, буде відповідною назві свята, адже Порціункола в перекладі – це «мала частинка» (так називають маленьку капличку неподалік Ассізі, яка й отримала цей славний відпуст). Додатковим аргументом для о. Серафима у виборі цього місця для належного переживання урочистості є той факт, що у родини Блюмів знаходиться маленька фігурка святого Франциска.

  Проте центральне місце душпастирського тижня о. Серафима займає відправлення Служби Перших П’ятниць. «Може, ще ввечері прославимо св. Дом[ініка], а потім розпочнемо Першу П’ятницю в Жентеке втретє, в Ар[икти] в четвертий раз, а в Кембедайку вперше». Серафим Кашуба пише про особливі плани на найближчий тиждень. Варто звернути увагу, який великий труд чекає на нього, якщо він планує бути в трьох місцях, котрі віддалені одне від одного на декілька десятків кілометрів, і це від вечора четверга і аж до суботнього ранку. На виконання тих планів він має в розпорядженні лише один день і дві ночі. Для того щоби можна було дотриматись традиції Перших П’ятниць, котрі необхідно відправити (згідно з об’явленнями французької монахині св. Маргарити Марії Алякок) протягом дев’яти місяців поспіль, він не знаходить іншого способу, як інтенсивно провадити в цей час душпастирство. 

   «Через надмір милосердя Мого Серця обіцяю усім тим, хто буде молитися в перші п’ятниці протягом дев’яти місяців поспіль в намірі винагородження Моєму Серцю, що Моя любов уділить благодать покути і що не помруть в Моїй немилості, ані без Святих Таїнств, а Моє Серце буде їм надійним притулком в останні години життя», – саме це проголошує одна з обітниць, даних Ісусом в тому об’явленні, – так звана «велика обітниця». Отцю Серафиму дуже важливо, щоб вірні могли досвідчити Ісусових обітниць, отже з огляду на них він не шкодує власних сил, і «Службу Першої П’ятниці» в Жентеке він буде відправляти вже втретє, в Арикти – четвертий раз, а в Кембедайку – вперше. Серафим не зважає на те, що він засланий, є під надзором міліції і має отримати дозвіл на виїзд з Арикти. Найважливішим є те, щоб Ісус міг прийти до своїх, а те, що він, Його священник, фізично втомиться і не виспиться, то це, як пише: «Усе на більшу славу Божу». 

(Розважання та коментар брат Казимір Гузік OFM Cap)