«19.04.1966 р.
Ще переживаю вчорашнє прощання. Чи був літак і чи сьогодні вони вже є вдома або хоча б у Емми? Я щасливий, що дав їм в дорогу Найкращого Супутника. Це так напрочуд зворушливо. Колись Ти, Ісусе, говорив учням: «Як мене Отець послав, так Я вас посилаю», а зараз негідний слуга посилає Тебе, щоби Ти йшов туди, куди він не може йти. Отже, нічого не розривається – тільки змінюється форма, так, як повинна вона була б змінитися, якби я лежав в лікарні».
(Уривки зі щоденника "Strzępy" о. Серафима Кашуби
OFMCap)
Попрощавшись зі своїми гостями, отець Серафим турбується про їхнє щасливе повернення додому. Він особливо хвилюється з приводу Ісуса в Святому Причасті, Якого називає «Найкращим Супутником». Жінки, які відвідали засланого священника, мали завезти Його до вірних у Красноармійську та Алма-Аті. Ядвіга і Марія з одного міста, але Емма з далекої Алма-Ати. Чи зможе вона купити квиток на літак? [Емма Ветш, яка розділила долю багатьох причорноморських німців, пережила радянський терор, німецьку окупацію, вивезення до Німеччини, репатріацію і заслання до Сибіру та Казахстану. Живучи в Алма-Аті в часи переслідувань та гонінь Церкви в Радянському Союзі, вона понад 20 років організовувала зібрання молитовних груп, здійснювала хрещення та вінчання. – Ред.]
Три сестри, три апостоли, три жінки зі священницьким серцем! Вірні друзі і супутники на апостольських дорогах, у гонінні й недолі., Отець Серафим зустрів дуже багато таких, як вони, на своєму життєвому шляху. Взагалі його підпільне служіння могло здійснюватися лише завдяки їхнім серцям, вірним Господу. В його бідності самотнього ченця це були великі скарби – помічниці від Господа заради Божого Царства.
Проблема прийняття мирянами Святого Причастя за відсутності священника була справжнім викликом для Церкви у підпіллі. Довіривши мирянам Святе Таїнство – Тіло Христа в Святій Гостії, до якого могли торкатися лише священники, пастирі, по суті, були змушені взяти на себе великий ризик та відповідальність й передати мирянам цю частину своїх виняткових повноважень. Мета була лише одна – дозволити Церкві й вірі живитися Євхаристією. Як о. Серафим, так і решта священників через подібних до Марії, Юзефи та Емми жінок намагалися зарадити цьому голоду Бога, який панував в серцях католиків, розсіяних на безкрайніх просторах радянської імперії.
Декілька прикладів уділення Таїнства Євхаристії без священника наводить у своєму історико-богословському екскурсі про Святе Причастя єпископ-помічник Карагандинської єпархії о. Атаназіус Шнайдер. Ці приклади пов’язані з таємним саможертовним служінням блаженного священномученика о. Олексія Зарицького.
Єпископ Шнайдер пише: «Отець Олексій повернувся в Краснокамськ лише через рік. Цього разу він зміг відправити Святу Месу та причастити вірних. А Марія Шнайдер попросила його про одну послугу: «Отче, чи не могли би ви залишити мені одну перетворену Гостію? Моя мати тяжко хвора і хоче прийняти Святе Причастя перед смертю». Отець Олексій залишив перетворену Гостію за однією умови: відноситись до неї з якнайбільшим благоговінням. Марія Шнайдер обіцяла виконати цю домовленість. Її мати причастилась ще до переїзду родини до Киргизстану. Марія при цьому вдягнула нові білі рукавички і подала хворій Святе Причастя пінцетом. Потім вона спалила конверт, в якому зберігалася Гостія…
Отже, родини Марії Шнайдер та Пульхерії Кох переїхали до Киргизстану. У 1962 році отець Олексій таємно приїхав в місто Токмак і відправив Святу Месу в будинках обох пані. Вдячний Пульхерії, літній жінці, яка допомагала йому втікати посеред мороку та зимового холоду з Уралу, отець Олексій залишив їй одну перетворену Гостію. При цьому він дав їй дуже детальні інструкції: «Я залишаю вам перетворену Гостію. Протягом дев’яти місяців вшановуйте Найсвятіше Серце Ісуса. Кожної першої п’ятниці виставляйте в своєму домі Пресвяті Дари, запрошуючи для поклоніння лише тих, кому ви можете повністю довіряти, і все має відбуватися у великій таємниці. Коли мине дев’ять місяців, ви можете причаститись, але робіть це з великим благоговінням!» Так потім все й було. Протягом дев’яти місяців в місті Токмак таємно відбувалось Євхаристійне поклоніння. Посеред істинно євхаристійних жінок, які брали в ньому участь, була також Марія Шнайдер. Вони стояли на колінах перед маленькою Гостією, палко бажаючи прийняти Святе Причастя. Але Гостія була лиш одна, і тому отець Олексій вирішив, що по завершенню дев’яти місяців тільки Пульхерія може прийняти Святе Причастя, а інші мають причащатись духовно. Проте цінність цих духовних Причасть була високою, оскільки вони наділяли євхаристійних жінок здібністю передавати своїм дітям, так би мовити, з молоком матері, глибоку віру і велику любов до Євхаристії».
Отже, це були «євхаристійні жінки», «жінки із священницькою душею». Це духовне поняття, яке разом з тим дуже точно віддзеркалює історичну реальність – процес збереження віри в умовах відсутності церковних структур та підпільного існування Церкви в Радянському Союзі.
«Під час цих темних років Церква у неосяжному радянському царстві була змушена жити підпільно. Адже найважливішим було наступне: Церква була живою, живою навіть ззовні, не дивлячись на нестачу видимих структур, попри відсутність культових будівель, не зважаючи на значний брак священників. Церква була дуже живою, тому що вона не мала нестатку в Євхаристії – навіть якщо вона була лише деколи доступна для вірних, – тому що їй не бракувало душ із міцною вірою в Євхаристійну таємницю, тому що їй не бракувало жінок, часто матерів і бабусь, зі «священницькою душею» (о. Атаназіус Шнайдер).
(Розважання і коментар - брат Казимір Гузік OFMCap)
Примітки:
м. Красноармійськ - до 1997 року назва м. Тайинши, Північно-Казахстанська область, Казахстан
Молитва за заступництвом Вельмишановного Слуги Божого Серафима Кашуби
Боже, Ти обдарував Свого Слугу Серафима гідністю Христового священства,
а завдяки благодаті покликання до Ордену Братів Менших Капуцинів
дозволив йому присвятити всі свої сили на Твою славу,
для Твого Царства і заради спасіння людини.
Вчини милостиво, щоби ми за його прикладом
Постійно вдосконалювались у дієвій любові до Тебе і Твоєї Церкви.
Будь прославлений, Господи, в Твоєму Слузі Серафимі, в його житті і вчинках,
дозволь мені втішатися його святим заступництвом
й уділи благодаті, якої потребую….
Тобі, Боже, в Трійці Єдиному, честь і слава на віки вічні. Амінь.
(Отче наш. Радуйся Маріє. Слава Отцю.)