«6 серпня 1966 р.
Знову дивно складається. Саме п’ять місяців назад мене забрали і якразпісля читання того ж самого Євангелія, що й на сьогодні.
Але тоді була друга неділя посту, а сьогодні свято – відпуст в Сарнах – а я їду в Аршатинськ...»
18.07.1966 р. "День св. Каміля – в пам’яті цілий вир образів, котрі змінюють один одного як діафільм. Ось замарстинівський цвинтар (...) це пам’ятка про страшні дні холери. Як легенду нам розповідали в дитинстві про о. Альфонса, який у білому халаті ходив усюди і ніс втіху зараженим. Але найбільш живо постають у пам’яті подорожі до хворих з Єлизаветою..."
20 червня 1966 р. "Тим часом ми були в Корці разом, наче в одній родині". Вирісши у великій дружній сім'ї, в якій були дуже міцні родинні зв'язки між батьками та дітьми, отець Серафим спонтанно приймає довірену йому паству як свою нову родину, як своїх рідних..."
"20 червня 1966 р. Відпуст у Корці не дає мені спокою. Тому що це було пережиття, на яке чекали з року в рік. Невдовзі після від’їзду настоятеля корецька делегація зареєструвала нову спільноту – "двадцятку", і тоді було призначено день першого богослужіння. Храм я застав оголеним. З вівтаря зник св. Антоній, в закристії, крім старої чаші і такого ж старенького орнату, не було дослівно майже нічого..."
11 червня 1966 р. "Ми почули, що Ісус посилає нас, немов овець між вовками, і що маємо бути мудрими, як змії, а також здатися на добре Провидіння, як тихі голубки, бо хто витриває до кінця – той буде спасенний."
11 червня 1966 р. "...ніхто не знав, що може відбутися наступної хвилини. Чітко визначеним було лише місце заслання – віддалений радгосп Арикти, хоч у паспорті Кашуби стояла лаконічна позначка: "обмежений у правах пересуваннях в межах Кургальджинського (сьогодні – Коргальжинського) району Акмолинської області"
11 червня 1966 р. Спадає мені на думку, що Анна та інші духовні дочки та сини отця Серафима мали глибоке розуміння того, наскільки важливим є проголошення Ісуса невіруючим людям. Якими б не були важкими часи, важливо не лише зміцнювати власну віру, але й проповідувати спасіння в Ісусі тим, хто не знає Господа...
5 червня 1966 р. ...тепер він перебуває в селі з таємничою назвою "Жантеке", приблизно в 30 км від Арикти. Маючи відносну свободу пересування і дій, він поспішає скористатися найменшою нагодою зустрічі з вірними, які там живуть. До того ж на 5 червня 1966 року припадає Перша П'ятниця місяця – час особливої пошани до Серця Ісуса.
30 травня 1966 р. В той день щось прорвалось у серці Серафима. Ностальгія міцним потоком спогадів накрила його з головою. В пам'яті один за одним виринали яскраві образи з минулого, з тих часів його служіння на Волині, коли він був душпастирем у Рівному та інших волинських містах та селах. Особливо пригадувались йому Зелені свята у рідних парафіях.
Брат Казимір Гузік: "В будинках багатьох францисканців зберігаються фотографії зроблені з оригіналу старих зображень св. Франциск на горі Альверні, коли Він отримує стигмати. Ймовірно, оригінал був пам’яткою з часів о. Серафима, котрий не лише приймав до терціарів, але і як міг піклувався ними, особливо близькими серцю за покликанням. Саме в них, в Першотравенську, я знайшов слід Серафима Кашуби сьогодні."